Втрата батьків – це найстрашніша трагедія, яка може статися в житті дитини. В цей момент на плечі родичів лягає не лише біль втрати, а й величезна відповідальність за її майбутнє. Головне питання, яке постає, – хто тепер буде піклуватися про дитину, хто стане її законним представником? Чи існує в законі чітка ієрархія, хто має першочергове право стати опікуном?
Закон дійсно встановлює певні пріоритети, але остаточне рішення завжди приймається виходячи з одного єдиного критерію – найкращих інтересів самої дитини.
Переважне право: хто в пріоритеті?
Цивільний кодекс України чітко встановлює, що опікун або піклувальник призначається переважно з осіб, які перебувають у родинних, сімейних відносинах з дитиною. Це означає, що держава віддає пріоритет найближчим родичам.
Зазвичай, розглядаються кандидати у такій послідовності:
- Бабусі та дідусі.
- Повнолітні брати та сестри.
- Тітки та дядьки.
- Інші близькі родичі.
Також опікуном може стати і особа, яка не є родичем (наприклад, хрещені батьки, близькі друзі сім'ї), але для цього потрібно буде довести, що такий вибір буде найкращим для дитини.
Заповіт або заява батьків: чи це вирішальний документ?
Це один із найпоширеніших міфів. Багато хто вважає, що якщо батьки за життя вказали у заповіті або в окремій заяві, кого вони хочуть бачити опікуном своєї дитини, то це рішення є остаточним. Це не зовсім так.
Важливо розуміти: Така заява чи заповіт є лише рекомендацією для органу опіки та піклування. Вони обов'язково візьмуть її до уваги, але це не є наказом. Остаточне рішення буде прийматися на основі того, чи відповідає запропонована кандидатура інтересам дитини на момент призначення опіки.
Наприклад, якщо на момент складання заповіту вказаний опікун був здоровим та забезпеченим, а на момент смерті батьків його обставини кардинально змінилися на гірше, орган опіки може призначити іншу особу.
Головний критерій – інтереси дитини
Отже, якщо немає автоматичного призначення, як орган опіки та піклування обирає, хто стане опікуном, особливо якщо є кілька кандидатів (наприклад, бабуся з боку матері і бабуся з боку батька)?
Вони проводять комплексну оцінку, враховуючи низку факторів:
- Особисті стосунки. Наскільки близькі та теплі стосунки у дитини з потенційним опікуном.
- Особисті якості кандидата. Його здатність до виховання, стан здоров'я, моральні якості.
- Матеріальні та житлові умови. Чи зможе кандидат забезпечити дитині гідні умови для життя.
- Думка самої дитини. Якщо дитина досягла віку (з 10 років), коли може висловити свою думку, її бажання буде одним із ключових факторів.
Коли без допомоги юриста не обійтися?
У такій емоційно складній ситуації юридичні процедури можуть здаватися нездоланними. Допомога адвоката є критично важливою, особливо коли:
- Є декілька претендентів на опікунство. Це найпоширеніша причина конфліктів. Юрист допоможе представити вашу кандидатуру якнайкраще та захистити ваші права.
- Потрібно зібрати великий пакет документів. Адвокат допоможе підготувати все швидко та без помилок.
- Потрібно представити ваші інтереси в органах опіки та піклування, обґрунтовуючи, чому саме ви є найкращим кандидатом.
- Потрібно оскаржити рішення органу опіки в суді, якщо ви з ним не згодні.
Призначення опікуна – це процес, де головну роль відіграє не родовід, а реальна турбота та любов до дитини. Для отримання консультації та допомоги у цій складній процедурі ви можете звернутися до фахівців на нашому сайті: https://platinum-lawyer.com
